академічній і трудовій міграції населення, війні).
На сьогодні загальна людська популяція налічує більше 7 мільярдів осіб на планеті, і біля 1,5 мільярда з них живуть в умовах країн, що розвиваються, з яких – 500 мільйонів діточок. Цю частину населення умовно називають «нижній мільярд», в основному – це уродженці Африки, Азії, країн Латинської Америки та Карибського басейну. Доступ і рівень медичної допомоги мешканцям «нижнього мільярду» вкрай низький і незадовільний, що зумовлює превалентність, насамперед, соціально значущих інфекційних хвороб – ВІЛ-інфекції, туберкульозу та малярії. Тяжкі кліматичні умови, низький рівень сукупного доходу і медичної допомоги серед цього населення належать до провідних чинників, які «підсилюють» епідемічний процес і сприяють поширенню соціальних інфекційних хвороб – ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, малярії та більше десятка інших інфекційних хвороб. У країнах Африки ці захворювання мають такий самий економічний та соціальний вплив, як малярія і туберкульоз. Останні, зазвичай, отримують більше фінансування для наукових досліджень та лікування через їх великий суспільний розголос. Водночас ВІЛ-інфекція, туберкульоз та малярія контрастують з так званими «забутими тропічними хворобами» (ЗТХ), (neglected infectious diseases, NID), поширеність яких також істотно висока.
У відповідності до прийнятої Резолюції WHA66.12 на 66-й Всесвітній асамблеї ВООЗ до забутих тропічних хвороб належать 18 окремих нозологічних груп інфекційних хвороб. У країнах Африки ці захворювання мають такий самий економічний та соціальний вплив, як малярія і туберкульоз; водночас ЗТХ сукупно з ВІЛ-інфекцією та туберкульозом зменшують тривалість життя населення і підвищують загальний показник летальності популяції.
За визначенням експертної ради ВООЗ, до вищеназваної групи належать наступні протозойні та гельмінтні інвазії – лейшманіоз (шкірний, шкірно-слизовий, вісцеральний), амебіаз, лямбліоз, криптоспоридіоз, трипаносомози (африканський та американський – хвороба Чагаса і сонна хвороба), цистицеркоз, дракункульоз (ришта), ехінококоз, трематодні інфекції харчового походження, лімфатичний філяріоз, онхоцеркоз (річкова сліпота), шистосомоз (більгарціоз) та кишкові геогельмінтози (стронгілоїдоз, анкілостомідози).
Проведення військових кампаній в Африці й Азії привернули увагу міжнародних організацій до групи ЗТХ. Використання дешевих дженериків або надання безкоштовних ліків інтернаціональними фармацевтичними корпораціями, як гуманітарної допомоги, програми масового скринінгу та призначення лікарських засобів проти ЗТХ дозволило знизити захворюваність, і навіть елімінувати окремі хвороби в деяких країнах.
Більшість «забутих тропічних інфекцій» важко піддаються епідемічному контролю, існує високий ризик реінфекції, подеколи неможливо ефективно оцінити елімінацію збудника. Тому розробка профілактичних засобів, у тому числі і вакцин, стала одним із необхідних напрямків продовження боротьби з вищеназваною групою інфекційних захворювань. Оскільки ЗТХ найчастіше трапляються серед найбідніших верств населення, не існує класичного комерційного ринку для нових вакцинних препаратів. У результаті зусилля науковців з розробки імунобіологічних препаратів значно менші від розробки більш традиційних вакцин для запобігання дитячим інфекційним захворюванням.
Профілактичні заходи щодо ЗТХ зводяться до дотримання низки нескладних рекомендацій, залежно від шляху передачі збудника: для кров’яних інфекцій (малярія, трипаносомози, лейшманіози) – попередження укусів комарами, хіміопрофілактика антималярійними препаратами (за приписом лікаря), для кишкових інфекцій – вживання чистої води, гігієна рук та харчових продуктів, термічна обробка, «безпечна їжа»; для контактних геогельмінтозів – уникнення ходіння босоніж, купання в річках, ендемічних за окремими інфекціями тощо.
З повагою, Кремінський центр первинної медико-санітарної допомоги
