- Спадщина Кремінських лісів
- Кремінський районний краєзнавчий музей
- Пам'ятник «Загиблим шахтарям», м. Кремінна
- Меморіал Слави загиблим у роки Другої світової війни, м. Кремінна
- Пам'ятка природи «Дубовий гай», м. Кремінна — насадження дуба черешчатого
- Свято-Сергієвський Кремінський чоловічий монастир
- Санаторій «Озерний» історична довідка
- Проспект Дружби, м. Кремінна. Фонтани
- Стоянка партизан Другої Світової війни (землянка)
- Пам'ятник трактористам, с. Попівка
- Пам'ятник-обеліск хлібороба, с. Попівка
-
Спадщина Кремінських лісів
Найціннішим скарбом Кремінської ТГ є природа.
Особливу увагу привертають ліси. Саме тут ростуть могутні дуби і тендітні осики, багаторічні ялинки та широколисті клени. Розкішні галявини вкриті різнобарвними квітами та запашними травами. Вдихаючи на повні груди найчистішим повітрям, занурюєшся у світ природи і починаєш відчувати її цілющі властивості, наповнюєшся енергією та життєвою силою.Нашу місцевість знають і люблять не тільки місцеві жителі, бо вона відома далеко за межами держави і все це завдяки місцевій природі.
Річки та озера у літню спеку ваблять прозорою водою, в якій віддзеркалюється блакить неба та зелень схилившихся дерев, вздовж річки можна зустріти поодиноких рибалок, які прийшли відпочити від міського галасу та зловити золоту рибку на вечерю. Любителі водного туризму можуть взяти участь у запливі на байдарках і пройти маршрут вздовж річки, милуючись краєвидами, тваринним і рослинним світом.
Флора і фауна Кремінських лісів представлена окремими видами цінних екземплярів рослин і тварин, що робить її унікальною.
Велосипедні прогулянки подарують багато позитивних емоцій, коли на тропи виходять лісові кози, або перебігають зайці, а зупинившись на відпочинок насолоджуєшся співом птахів у лісових хащах і відчути себе частиною природи. Кожен гість громади не зможе залишитись байдужим до красот Кремінщини, бо саме наші краєвиди і атмосфера торкнуться струн душі кожного, хто хоча б раз відвідає нашу громаду.
- Кремінський районний краєзнавчий музей зберігає пам'ятки прадавніх культур, експонати дореволюційних, воєнних та післявоєнних часів. Будівля музею є частиною історії міста, пам’яткою архітектури кінця ХІХ ст.
Кремінський районний краєзнавчий музей був створений у 1966 році за рішенням виконкому Кремінської районної Ради народних депутатів Луганської області 15.04.1966 року, №143 і вже 28 вересня прийняв перших відвідувачів. У 1968 році музею було присвоєно звання народного. З першого січня 1979 року Кремінський музей став відділом Луганського обласного краєзнавчого музею. 12 жовтня 1990 року реорганізований у Кремінський краєзнавчий музей. Рішенням Кремінської районної ради від 21.05.2009 року № 34/28 перейменовано на комунальну установу «Кремінський районний краєзнавчий музей», рішенням Кремінської міської ради від 26.03.2021 року № 6/15 перейменовано на комунальну установу «Кремінський краєзнавчий музей».
Музей розташований у будівлі, яка є пам’яткою архітектури кінця ХІХ століття (збудована у 1898 році). Щорічно музей відвідують до 3000 відвідувачів.
Музейний фонд складає 10790 предметів, із них основний фонд – 9278 предметів, науково – допоміжній фонд - 1512 предметів.
Експозиція музею складається із 11 розділів, які розповідають про історію краю від сивої давнини до сучасності.
- Розділ «Археологія»
- Розділ «Край в період кінця 17-го – поч. 20 ст.»
- Розділ «Край на початку 20 століття»
- Розділ «Партизанський рух у роки Другої Світової війни»
- Розділ «Край в період Другої Світової війни»
- Розділ «Розвиток вугільної промисловості краю в період поч. 19-го ст.-20 ст.)»
- Розділ «Чорнобиль - біль землі - матері»
- Розділ «Вони виконали свій інтернаціональний обов’язок»
- Розділ «Спортивна слава Кремінщини»
- Розділ «Природа краю»
- Розділ «Герої живуть поруч»
Контакти: електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Сторінка на Фейсбуці: КУ «Кремінський краєзнавчий музей».
Експонат музею - трактор ВТЗ (1943 р.), на якому працював перший механізатор Кремінщини Яроцький О.С. з с. Невське.
На території слободи Кремінна вугільні поклади були виявлені ще в 1825 році – це був початок видобутку вугілля з пластів, які виходили на поверхню. Жителі слободи добували вугілля в дрібних шахтах-копанках. Одна з перших шахт на території слободи Кремінній була в районі балки «Солона». Обушок, совкова лопата, кайло – були основними знаряддями праці Кремінських шахтарів. Дуже важка та небезпечна праця шахтаря, багато чоловіків не змогли повернутися живими додому.
27 серпня 1995 року відбулося урочисте відкриття пам'ятника загиблим Кремінським шахтарям. Фігура шахтаря, що вічно завмер в останньому пориві, намагаючись вибратися з під важкої брили, яка вже нависла над його головою. Здається, ніби рветься він назустріч сонцю, якого вже не побачить... А скільки їх, шахтарів, пішло рано з життя після важких травм, а то і просто із-за підірваного і втраченого здоров'я. «Світла пам'ять всім загиблим, нашим землякам - Прометеям».
Автор пам'ятника скульптор С.С. Петрищев, архітектор В.П. Житомирський.
Основа пам'ятника облицьована кераміко-гранітною плиткою, а 142 прізвища загиблих вибито в алфавітному порядку на плитах з чорного граніту.
З нагоди урочистостей біля Меморіалу відбуваються заходи вшанування пам’яті загиблих та мітинги із покладанням квітів. Про буремні спогади воєнних років на таких зустрічах розповідають учасники Другої світової війни – ветерани. Нащадки завжди повинні пам’ятати ці сторінки нашої історії, вшановувати надбання наших дідів.
Формування свідомого ставлення до героїчної історії рідного краю, формування і розвиток морально-бойових рис, виховання почуття поваги до людей, які віддали своє життя заради миру та майбутніх поколінь в роки війни – головна задача нашого сьогодення.
Заповідне урочище місцевого значення «Дубовий гай» – одне з найцікавіших об’єктів природо-заповідного фонду Кремінщини.
Тут можна знайти рослини та тварин, які занесені до Червоної книги. Вік дубів більше 250 років, середня висота дерев – 23 метри, середній діаметр 100 сантиметрів. Трав'яний покрив багатий на лікувальні трави. Росте на чорноземних супіщаних древнє-алювіальних відкладеннях. Живий покрив ґрунту із бурди, злаків, тисячолисника. Ділянка лісу унікальна (єдина) у Луганській області за своїм віком і величиною дерев.
- Свято-Сергієвський Кремінський чоловічий монастир на честь Преподобного Сергія Радонезьського є одним з молодих монастирів Української православної церкви. Розташований він на краю відомих живописних заповідних Кремінських лісів, біля районного центру - міста Кремінна.
Історія заснування монастиря почалася 5 липня 1999 року, коли Високопреосвященніший Іоанникій, митрополит Луганський і Старобільський благословили організувати громаду і відкрити парафію у м Кремінна. Був відкритий прихід на честь преподобного Сергія Радонезького. Так після довгих пошуків знайшли необхідне приміщення, ним став колишній дитячій садок.
Повсякденне життя насельників монастиря проходить в молитві та несення різних послухів. Кожен день о шостій ранку в монастирському храмі відбувається ранкове правило, полуношниця, годинник і Божественна Літургія, а свого часу і вечірнє Богослужіння закінчується братнім правилом з хресним ходом навколо обителі.
В даний час монастир має налагоджене виробництво воскових свічок, монастирську друкарню, видається православний журнал.
Санаторій «Озерний» – наша гордість та пам’ять, перлина Луганщини. У 2020 році виповнилося 110 років від його створення.
У історико-краєзнавчому нарисі «Бахмутський край – видатні сторінки історії» Татаринов С.Й., Тутова Н.О., Тутов П.М. зазначають: “У 1910-1911 роках за ініціативою поміщика М.Ф. Плещеєва в Kpемінній будується санаторій для сухотних хворих на 60 ліжок в сосновому лісі”.
Про виникнення санаторію «Озерний» можна знімати історичний детектив, адже від його створення до сьогодення – віковий ланцюжок поєднаний з інтриг та протистоянь петербурзьких сановників часів Катерини ІІ, прикладів ділової хватки поміщиків Нової Америки (Бахмутської провінції) та, безумовно, кропіткої праці креміннян.
110 років тому Бахмутське земство створило цю перлину Донбасу, один з найстаріших та знаменитих медичних закладів Луганщини. Конкурентом Кремінському санаторію на початку ХХ сторіччя був хіба що лісовий Імператорський санаторій Халіла для сухотних хворих, який був побудований у 1889 році поблизу Виборгу.
І всі 110 років санаторій «Озерний» був «візитною карткою» Кремінщини, його зберегли під час двох світових війн.
- Проспект Дружби, м. Кремінна. Фонтани – справжня прикраса для кожного міста. А спекотним літом ніщо не дає так освіжаючу прохолоду як бризки фонтану.
На сьогодні фонтан зазнав кардинальних змін – з’явилась кольорова підсвітка. Якщо у світлий час доби її ледь помітно, то з настанням сутінок фонтан стає по-справжньому казковим. Водограй сяє синіми, зеленими, червоними і жовтими барвами та поступово змінює свою висоту і потужність.
Зранку до пізнього вечора в цій зоні відпочинку збирається багато люду від малечі до людей похилого віку.
В м. Кремінна, неподалік від санаторія «Озерний», в гущавині лісу знаходиться стоянка партизан Другої Світової війни, зараз це музей-землянка і дошка-карта, на якій вказані місця партизанських баз.
Священною є земля Кремінського лісу, де в роки гітлерівської окупації насмерть стояли воїни-партизани і підпільники Кремінщини. Мужньо боролися народні месники, деякі з них віддали свої молоді життя в боях з фашистами.
В цьому ж місці встановлено обеліск з меморіальною дошкою, на якій увічнені імена загиблих партизанів і підпільників, карта-схема бойових дій об'єднаного партизанського загону «Грозний».
У місцях базування загону «Грозний», в урочищах Кремінського лісу «Калиновий кут» і «Приліпки» встановлені меморіальні дошки.
До цього місця часто приходять Кремінські жителі й гості нашого міста, щоб віддати данину пам'яті, покласти квіти до меморіальних дошок і вшанувати хвилиною мовчання полеглих смертю хоробрих. До дня Партизанської слави працівники музею проводять виїзні тематичні екскурсії.
Зберігаючи пам'ять про перших трактористів села, вшановуючи працю механізаторів, у селі встановлено пам'ятник трактористам. На постамент був піднятий трактор Т-74 з плугом і встановлено горельєфи Давида Броваря, Семена Рубана, Тимофія Потупала, Микити Рогоцького, Миколи Гадючка та Степана Рубана.
В 1966р. жителі села на честь знатного хлібороба і першого Почесного громадянина села Давида Євдокимовича Броваря встановили пам'ятник-обеліск на полі, з якого Давид Бровар не сходив майже 2 доби, освоюючи квадратно-гніздовий спосіб посіву кукурудзи. У роки війни Давид Бровар був сапером, героїчно воював, не раз був поранений, додому повернувся з нагородами. І знову до трактора: працював, навчав молодь, користувався визнаним авторитетом. Але не давали покою Давидові солдатські рани. Помер прямо у полі. Тож і увічнено його працю обеліском у полі, яке тепер називають Давидовим.